Поїхати не можна лишитися: що чекає на 100 000 українських біженців у Великій Британії

Тетяна Мартинюк

Журналістка (Велика Британія)

Британія на порозі великої гуманітарної кризи через українських біженців. Невдовзі тисячі людей, що приїхали сюди за програмою Homes4Ukraine, можуть залишитися на вулиці. І як вирішувати це питання, британський уряд поки не знає.

Homes4Ukraine: шість місяців теплого прийому

Понад 100 тисяч українців перетнули кордон Великої Британії, рятуючись від війни. Від березня вони спочатку отримували візи за так званою "сімейною" схемою (це близько 30 тисяч), а з квітня запрацювала безпрецедентна програма Homes4Ukraine, яка по суті зламала всі усталені міграційні процеси у Сполученому Королівстві.

Українці почали масово прибувати до Англії, Уельсу та Шотландії під гарантії так званих "спонсорів" — місцевих родин, які надавали своє житло та допомагали з адаптацією біженців у новій для них країні. За офіційною статистикою до спонсорів приїхали понад 80 тисяч людей.

Унікальність програми полягає ще й у тому, що українці, тікаючи від війни до Великої Британії, отримали не лише безкоштовні візи терміном на три роки, але абсолютно ті самі права, що й місцеві жителі. Це і право на роботу від першого дня, і доступ до медицини та безкоштовної середньої освіти, а також до державного кредитування на навчання в університетах. Дотепер мігранти ніколи не отримували подібних привілеїв від першого дня після перетину британського кордону.

Це дало їм чимало соціальних побутових переваг та полегшило процес адаптації. Утім, після подолання перших проблем постало інше питання: що далі?

Час сплив, але війна триває

Шість місяців гостювання в англійських родинах для багатьох спливли як одна мить. І для обох сторін здебільшого це був дуже складний час. Українці тікали від війни, мешканці Великої Британії відчиняли для них свої двері, ділили житло та побут. Уряд компенсував родинам-спонсорам 350 фунтів на місяць. Ще навесні цієї суми було цілком достатньо, аби покривати комунальні послуги.

Утім, цієї осені вся Британія в очікуванні важкої зими і значного зростання вартості комунальних послуг. Багато британських родин не готові до такого навантаження на свій бюджет і вважають, що додаткові гості стануть тягарем. Далася взнаки й різниця у менталітеті — іноді українці та їхні спонсорські родини просто не розуміли одне одного.

У серпні Управління національної статистики Великої Британії (ONS) опублікувало результати опитування, у якому взяли участь понад 7 тисяч сімей, які приєдналися до програми британського уряду Homes for Ukraine. Спонсори ділилися своїм першим досвідом і очікуваннями.

"За останніми відомими мені даними, завершити програму раніше, ніж 12 місяців, бажають понад 40% спонсорів, більш ніж 25% віддають перевагу завершенню ще раніше — шість місяців або менше." — каже Аня Качєтжиїва, одна з директорок платформи "Опора", яка нині активно допомагає українцям у Великій Британії. 

"Важливо зазначити, що третина українських біженців приїхали за сімейними візам. Їхнє співіснування під одним дахом з родичами завершується у рази швидше. Усі ці люди негайно мають вирішувати житлові питання. Уряд Великої Британії знає, що гуманітарна катастрофа неминуча, і ми зустрічались з представниками відповідних міністерств, однак не побачили ознак того, що в них є особливі варіанти її вирішення", — пояснює Аня.

Наразі у Великій Британії є стандартна процедура допомоги людям, які опинились на вулиці або без гарантованого житла — кансели (місцеві ради, що мають відповідальність за питання житла. — Ред.) тимчасово можуть розміщувати їх, наприклад, у готелях і підшукувати соціальне житло або нових спонсорів. Але система не розрахована на те, що одночасно у статусі "безхатьків" можуть опинитися тисячі людей. Як розвиватиметься ситуація, буде зрозуміло вже у жовтні.

Винайняти житло в Британії: місія неможлива

Точної цифри потенційних ukrainian homeless не знають ані британський уряд, ані громадські активісти. Останні припускають, що до кінця року у складній ситуації опиняться щонайменше 20 тисяч українців, і це лише початок, тому що надалі із житловими проблемами стикатимуться все більше людей. Пікова ситуація за кількістю "безхатьків" може настати вже навесні 2023 року.

Тож вирішувати житлові питання українцям, вочевидь, доведеться самостійно. Найпростіший, здавалося б, шлях — знімати житло. Але ринок приватної оренди в країні аж занадто специфічний.

Життя у Великій Британії дуже дороге. Вартість оренди нерухомості в середньому варіюється від 600 до 1 500 фунтів за 1-bedroom flat (аналог нашої однокімнатної квартири) залежно від регіону. До того ж власники житла воліють пускати до своїх квартир пожильців зі стабільним доходом (у 2 рази вищим за вартість місячної оренди), просять заставу за місяць, перевіряють кредитну історію. Або ж одразу вимагають оплату наперед за шість, а то й 12 місяців. 

Віолетта Прус та її 15-річний син Максим із Дніпра зараз у пошуках даху над головою. Нині вони мешкають у спонсорів у містечку Харпенден, в годині їзди від Лондона. Домовленість із хостами завершується в середині жовтня. Продовжувати далі спонсорську схему господарі не бажають, тож повідомили про це своїм українським гостям за два місяці до завершення домовленості.

"Ми не збирались лишатися в Британії більше, ніж на шість місяців. Коли їхали сюди, думали просто пересидіти кілька місяців у безпечному місці. Але війна триває. Ми не готові поки повертатися до України. Син тут пішов до школи, вчить англійську. Але я в розпачі: де ми житимемо за кілька тижнів?" — бідкається Віолетта.

Жінка почала шукати квартиру для оренди, але спілкування з агентами нерухомості завершується ще на стадії листування, коли вони запитують про дохід і склад родини. У Харпендері, де вони б воліли лишитися, щоб син не втратив місце у школі, вартість оренди квартири стартує від 1 100 фунтів. 

"Держава може фінансово допомогти з орендою, але ніхто з лендлордів не хоче зв’язуватися із українцями, аби бодай не мати в подальшому уявних проблем з несплатою або небажанням квартиранта з'їхати. З кількох вони обирають претендента зі стабільною історією. Тож навіть маючи достатню суму на оренду, зняти житло у Британії таким, як ми — задача із кількома зірочками." — розповідає Віолетта.

Ця історія — типова для українських сімей у Британії. Жінка вже звернулася до місцевого кансіла з проханням підшукати їй нового спонсора. Але поки результату нема. Справді, нині охочих розділити дах із українцям у Великій Британії суттєво поменшало. Нові хости у величезному дефіциті.

"Якщо у період квітня-травня на нашому порталі "Опора" були постійно зареєстровані понад 10 тисяч родин, які хотіли допомогти українцям і взяти участь у програмі Homes4Ukraine, то зараз, станом на кінець вересня, їх лише 50, — ділиться своїми спостереженням Аня Качєтжиїва. — Я спілкувалась з колегами-активістами із інших організацій — ситуація аналогічна. Ця різниця, насправді, добре відбиває ситуацію: шанси знайти спонсора на сьогодні мізерні. А українські сім'ї, які потребують їхньої підтримки, ще залишились".

Що каже британський уряд

Потенційна гуманітарна катастрофа не за горами, і британський уряд поки що не знайшов реальних шляхів її уникнення. Кілька тижнів тому міністр у справах біженців лорд Харрінгтон виступив з ініціативою подвоїти виплати спонсорам до 700 фунтів, аби стимулювати їх активніше брати участь у програмі або принаймні не виходити із неї. Однак дотепер Казначейство Її Величності ніяк не відреагувало на цю пропозицію. Підтримка України й без того обходиться Великій Британії у "копієчку".

Наразі на офіційному порталі Homes4Ukraine у суто британській манері уряд ввічливо просить господарів подумати над питанням розміщення їхніх українських гостей "настільки довго, наскільки це буде можливим".

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися