Надія опозиції, головний біль автократів: де у 2023-му обиратимуть президентів і що це означатиме для країн

Марія Кагал

Редактор міжнародного відділу

У 2023 році п'ять країн обиратимуть нового главу держави: Нігерія, Туреччина, Зімбабве, Аргентина та Пакистан. У кожній з цих країн ситуація, м'яко кажучи, не дуже. Чи стануть ці вибори початком великих змін на краще, чи навпаки закріплять позиції чинного правління, ми дізнаємось вже до кінця цього року. П'ять експертів розповіли деталі майбутніх виборів для the Conversation. Переклад статті підготували Новини.LIVE.

П'ять виборів у 2023 році — що стоїть на кону, коли мільйони людей по всьому світу йдуть до виборчих урн

Прогнозування результатів загальнонаціональних виборів може бути грою в піжмурки. Опитування часто помиляються, і вгадування того, як люди проголосують через кілька місяців, може навіть найдосвідченішого фахівця з виборів залишити з носом.

Словом, надто багато невідомих: стан економіки, запізнілі політичні потрясіння і навіть погода в день виборів. Відомо лише те, що 2023 рік має свою справедливу частку на подальші перегони. Демократія стоїть на порядку денному в низці країн, в той час як загальні теми, такі як боротьба з інфляцією та корупцією, можуть визначити, які результати чинні уряди та президенти отримають з виборчих скриньок.

The Conversation звернувся до п'яти експертів з проханням розповісти про те, що стоїть на кону під час ключових національних голосувань у 2023 році. Ось їхні псефологічні перли мудрості.

Нігерія (25 лютого)

Карл Леван, професор порівняльних та регіональних досліджень Американського університету

Деякі моменти передвиборчої кампанії перед президентськими виборами в Нігерії здадуться знайомими тим, хто стежить за цією країною, де політика досі глибоко переплетена з географічно-релігійним поділом країни між переважно мусульманською північчю і християнським півднем. І після восьми років перебування на посаді президента сіверянина Мухаммаду Бухарі дебати точаться навколо того, чи повинна влада "зсунутися" на південь.

Бухарі, відповідно до Конституції, йде у відставку після двох чотирирічних термінів — і це змінює електоральний ландшафт. Лише вдруге з часу переходу до цивільного правління в 1999 році немає жодного чинного кандидата в президенти.

Відсутність чинного президента, який прагне переобрання, історично збільшує шанси на перемогу опозиційних партій в Африці. Можливо, вперше з 1980-х років кожна з трьох основних етнічних груп Нігерії висунула серйозного претендента на посаду президента: Атіку Абубакар, який походить з племені хауса-фулані, колишній губернатор Лагосу йоруба Бола Тінубу і колишній губернатор Анамбри Пітер Обі, представник племені ігбо.

Хоча це може здатися прогресом — і це сприяло міжетнічному співробітництву під час президентської кампанії — це також різко збільшує ризик відсутності явного переможця за конституційною формулою, яка вимагає як множинності голосів, так і географічного розподілу підтримки. Другий тур ніколи раніше не проводився, і виборча комісія матиме лише тиждень на його організацію.

Безпека і бідність є ключовими передвиборчими темами. Бухарі переміг у 2015 році, надавши пріоритет економічному зростанню, боротьбі з корупцією та розгрому найсмертоноснішого у світі повстанського угруповання "Боко Харам". Проте сьогодні понад 80 мільйонів нігерійців залишаються за межею бідності, в той час як країна потерпає від відсутності безпеки. Такі масштаби насильства, що охопило Нігерію, не спостерігалися з часів громадянської війни, яка закінчилася в 1970 році, а географічні масштаби є безпрецедентними. При цьому лише 15% нігерійців відчувають більшу лояльність до своєї нації, ніж до своєї етнічної групи.

Це викликає дух виборчого насильства та залякування виборців напередодні голосування 23 лютого. Політичне насильство — як між політичними партіями, так і всередині них — зросло у 2022 році. Незважаючи на це, кандидати переважно балотувалися на обнадійливих повідомленнях про диверсифікацію економіки, боротьбу з корупцією та можливості для нігерійської молоді.

Туреччина (18 червня)

Ахмет Куру, професор політології Державного університету Сан-Дієго

У Туреччині прийнято називати кожні президентські вибори історичними, але вибори в червні 2023 року стануть справді історичними. Вони визначать, чи продовжуватиме домінувати в політиці країни дедалі більш авторитарна влада президента Реджепа Таїпа Ердогана, чи ні. На кону не просто "політика" у вузькому розумінні цього терміну, а й напрям економічної політики, релігії, освіти та багатьох інших сфер.

Якщо Ердоган переможе, це може означати подальшу ерозію опозиції, що залишилася в турецькому суспільному житті, особливо з огляду на його минулий авторитаризм і мстивість. Дійсно, вже існують підозри, що потенційні кандидати в президенти стають мішенню для переслідувань, а популярний мер Стамбула був засуджений до тюремного ув'язнення в грудні — вирок, який, якщо його не буде оскаржено в апеляції, позбавить його можливості балотуватися на будь-яку політичну посаду.

Небезпека полягає в тому, що турецька опозиція втратить надію на майбутнє. Це також може загострити проблему "відтоку мізків" з країни, адже високоосвічені люди — в тому числі лікарі, науковці та бізнесмени — мігрують до західних країн, послаблюючи опозицію всередині Туреччини.

Втрата Ердогана матиме величезні наслідки. Ті, кого примушували мовчати за часів його правління, зможуть знову заявити про себе. Понад сто тисяч людей були ув'язнені в рамках політичної чистки Ердогана. Мене не здивує, що в разі програшу Ердогана проти нього і його державних службовців будуть порушені судові справи за звинуваченнями у зловживаннях, а проти його друзів-капіталістів — за звинуваченнями в корупції.

Результати виборів також визначатимуть майбутнє державно-конфесійних відносин. Управління у справах релігії Туреччини, яке контролює 80 тисяч мечетей, є основним союзником Ердогана. Будь-які зміни в адміністрації, швидше за все, призведуть до згортання повноважень управління.

На президентських виборах 2023 року боротьба точитиметься навколо політики, економіки і релігії. Якщо Ердоган переможе, він буде вважати себе другим засновником Туреччини після Мустафи Кемаля Ататюрка. Якщо ж він програє, то його політичні, ділові та релігійні союзники опиняться під загрозою зникнення.

Зімбабве (ймовірно, липень-серпень)

Майлз Тенді, доцент кафедри політики Оксфордського університету

Вибори 2023 року в Зімбабве стануть другим загальнонаціональним голосуванням, яке відбудеться після повалення колишнього лідера країни Роберта Мугабе.

Останні вибори в країні у 2018 році відбулися через рік після військового перевороту, який поклав край деспотичному 37-річному правлінню Роберта Мугабе. Але всупереч сподіванням багатьох зімбабвійців й іноземних урядів, це голосування не стало знаменною подією у великій історії спірних і насильницьких виборів у країні, підкресливши, що потужні системні проблеми, такі як поєднання правлячої партії ZANU PF і держави, породжують недосконалість виборів в Зімбабве.

Чи зможе Зімбабве нарешті провести вибори, які будуть визнані всіма як такі, що заслуговують на довіру, є одним з ключових питань у 2023 році. Чесні вибори самі по собі не призведуть до подальших політичних, економічних і соціальних реформ. Але західні держави і міжнародні донори, такі як Міжнародний валютний фонд, потребуватимуть бездоганного національного голосування як передумову для серйозного економічного і дипломатичного відновлення співпраці із Зімбабве після багатьох років напружених відносин.

Спостерігачі також сподіваються на покращення ситуації з політичними правами жінок. Гендерний характер політичного лідерства, насильство, виборчі кампанії та поведінка виборців перешкоджають рівному представництву жінок у політиці Зімбабве. На парламентських виборах 2018 року лише у 26 з 210 виборчих округів перемогу здобули жінки-кандидати. Хоча чотири жінки балотувалися на посаду президента у 2018 році, жодна з них не набрала більше ніж 4% голосів виборців.

Майбутнє опозиційної політики також стоїть на порядку денному. З 2018 року головна опозиційна партія "Рух за демократичні зміни" (РДЗ) змушена боротися з державними репресіями, внутрішніми розколами та недофінансуванням. За минулі роки їй не вдалося залучити до виборчого реєстру велику кількість нових виборців.

Якщо правляча партія ZANU PF здобуде переважну перемогу на виборах, якої вона прагне, цілком ймовірно, що опозиція буде ще більше обтяжена розколом і розчаруванням, створюючи екзистенційну загрозу для тієї динамічної опозиційної політики, яку проводив РДЗ протягом останніх двох десятиліть. А за відсутності сильної опозиції, здатної кинути виклик і тримати під контролем ZANU PF, небезпека полягає в тому, що авторитарне правління закріпиться.

Аргентина (29 жовтня)

Едуардо Гамарра, професор політики та міжнародних відносин Міжнародного університету Флориди

Навіть незважаючи на проведення Чемпіонату світу з футболу, багато аргентинців досить похмуро дивляться на рік виборів 2023 року, і небезпідставно. Економіка країни вже тривалий час перебуває в занепаді і має один з найвищих боргів на душу населення в Латинській Америці. На додачу до цього захмарна інфляція, низькі зарплати та слабке зростання — усе це погіршилося через те, як уряд бореться з пандемією COVID-19.

Не всі ці проблеми є винятковою заслугою президента Альберто Фернандеса та його впливової віцепрезидентки Крістіни Фернандес де Кіршнер — обоє з лівоцентристської пероністської фракції. Насправді, колишній президент Маурісіо Макрі нагромадив величезні борги перед МВФ, перш ніж його відправили у відставку у 2019 році. Але справедливо буде сказати, що Фернандес і Фернандес де Кіршнер не змогли вирішити економічні проблеми країни.

Крім того, пара страждає від інших проблем, зокрема, корупції — як старого зразка політичного протекціонізму, так і сучасної корупції, що базується на торгівлі наркотиками по всій країні.

Дійсно, 6 грудня 2022 року Фернандес де Кіршнер була засуджена до шести років ув'язнення в результаті скандалу, пов'язаного зі схемою відкатів, за якою державні контракти отримував друг в обмін на хабарі.

Дехто навіть прогнозує, що поєднання неправильного управління економікою і корупційного скандалу може покласти край перонізму — політичній філософії, яка керувала Аргентиною протягом більшої частини останніх 70 років. Дійсно, пероністи, схоже, намагаються об'єднатися навколо єдиного кандидата для участі у виборах.

Тим часом партія Маурісіо Макрі так само розколота, і колишній президент стикається з серйозними проблемами всередині власної партії.

Ці політичні та економічні обставини можуть сприяти третьому претенденту: Хав'єр Мілей — популіст-лібертаріанець, який зростає в опитуваннях і чий грубий стиль спричиняє порівняння з Дональдом Трампом.

Пакистан (до кінця 2023 року)

Айєша Джалал, професор історії Університету Тафтса

Вибори в Пакистані — це про владу і силу. Зокрема, на цих виборах вирішуватиметься питання про те, чи зможе усунутий прем'єр-міністр Імран Хан отримати більшість — дві третини голосів — про яку він заявляє, щоб керувати Пакистаном. Менше не задовольнить колишню зірку національного крикету.

Велике питання — коли відбудуться вибори. У Пакистані загальні вибори не проводяться при чинному уряді. Замість цього до влади приходить тимчасовий уряд, який, як правило, складається з технократів, і вибори мають відбутися протягом 90 днів.

Але оскільки правляча коаліція, схоже, має намір утримувати владу якомога довше, поки країна стикається з економічною кризою, екологічною катастрофою та кризою довіри, неясно, коли Національні збори розпустять і тимчасовий уряд візьме на себе повноваження. А це може означати перенесення виборів на кінець року.

У будь-якому випадку, це будуть послідовні вибори. Залишається невідомим, чи збережеться нинішній коаліційний уряд, який минулого року витіснив партію Хана "Техрік-і-Інсаф", оскільки він складається з низки партій.

Хан сказав, що він хоче отримати більшість у дві третини голосів, щоб провести бажані для нього конституційні зміни. Отже, якщо він не отримає такої більшості, чи буде він задоволений?

У будь-якому випадку, вибори 2023 року навряд чи стануть відповіддю на проблеми Пакистану. Хто б не очолив країну після них, йому потрібно буде залатати економічні тріщини за допомогою Міжнародного валютного фонду. Без подальшої допомоги Пакистан не матиме ліквідності, необхідної для функціонування.

Ніколи не можна виключати насильства під час виборів. Пакистан переповнений зброєю і дуже поляризований. Насильство затьмарило вибори в 2013 році, і нещодавно на півночі Пакистану сталися заворушення, а також вистріл у Хана на мітингу.

Разом з тим, ми сподіваємося, що національні сили безпеки зможуть стримати насильство під час виборів.

Оригінал статті опубліковано на the Conversation.

Фото: REUTERS/Umit Bektas

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися