Наступний етап російського протистояння Заходу — дестабілізація: приклад Молдови

Марія Кагал

Редактор міжнародного відділу

Через зосередження на війні в Україні росія значно втрачає свій вплив в інших регіонах. Однак спроби дестабілізувати ситуацію в таких країнах як Грузія, Сербія та Молдова продовжуються. На останній, зокрема, росія зосередила особливо серйозні зусилля. Про плани рф з "горизонтальної" ескалації пише Стефан Вольф, професор з міжнародної безпеки Бірмінгемського університету. Оригінал його статті опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Молдова може стати першим доміно в новому російському плані горизонтальної ескалації

Одним із наслідків війни росії в Україні є те, що кремль втратив значну частину свого впливу в колишніх радянських республіках. Це створює можливості обмежити здатності москви використовувати свою колись домінуючу роль для досягнення воєнних цілей. Однак це також означає, що росія, швидше за все, підвищить ставки і спробує ескалувати напруженість і конфронтацію в усьому регіоні.

Протягом останніх кількох тижнів Молдова перебуває в центрі цих спроб кремля. І це лише показує, як росія уявляє собі наступний етап протистояння із Заходом.

Ще до початку війни в Україні з'явилися ознаки того, що країни Центральної Азії почали сильніше відстоювати свої індивідуальні та колективні інтереси, і ця тенденція посилилась з лютого 2022 року.

Слід зазначити, що зі зростанням ролі Китаю в регіоні, частково внаслідок зменшення присутності росії, США відновили свої відносини з ключовими партнерами в Центральній Азії, особливо з Казахстаном і Узбекистаном, що є ще однією ознакою зменшення ролі рф.

На Південному Кавказі Туреччина кинула виклик колишньому домінуванню росії в регіоні. Анкара відкрито підтримала Азербайджан у конфлікті з Вірменією (російським клієнтом) за Нагірний Карабах. Турецький контроль над ключовою трубопровідною інфраструктурою, такою як Трансанатолійський газопровід, який з'єднує азербайджанський регіон Шах-Деніз з європейським Трансадріатичним трубопроводом на грецько-турецькому кордоні, забезпечує критично важливу альтернативу нафті і газу як з росії, так і транзитом через неї.

Водночас Європейський Союз відіграє більш активну роль посередника у конфлікті між Вірменією та Азербайджаном. Це дуже шкодить москві, яка раніше була ключовим силовим брокером у цьому конфлікті.

Межі російського впливу стали очевидними і в Грузії нещодавно. Після трьох днів дедалі більш жорстоких протестів уряд Грузії був змушений відкликати з парламенту законопроєкт, який мав би суттєво обмежити громадянські та політичні свободи, що до болю нагадує російський закон про іноземних агентів.

На Балканах росія, схоже, також переграла свою роль. Уряд Сербії — одного з давніх союзників москви в регіоні — без вагань розігнав у лютому прокремлівських протестувальників, які намагалися штурмувати урядові будівлі в столиці Белграді.

Впав, але не вмер

Через витрати на війну в Україні росія може бути обмежена у своїй здатності зупинити — або навіть повернути назад — цю втрату впливу. Але було б неправильно і небезпечно недооцінювати російські зусилля, спрямовані на це. Це було найбільш очевидно певний час у Молдові. Там росія причетна до тривалих дестабілізаційних зусиль, спрямованих на підрив прозахідного уряду Майї Санду і перешкоджання зусиллям країни щодо вступу до ЄС.

Дестабілізаційні зусилля росії в Молдові та сепаратистському регіоні Придністров'я спираються насамперед на дезінформацію, поширюючи чутки на кшталт того, що Молдова і Україна готують змову з метою вторгнення в Придністров'я. кремль також зміг використати економічну кризу в Молдові, спричинену стрімкою інфляцією, спричиненою війною в Україні, і поставити під сумнів компетентність уряду та легітимність його проєвропейського курсу.

москва також грає на невизначеності, заявляючи про неминучий напад України на Придністров'я або використання Україною "брудної бомби" на сепаратистській території. Водночас існує небезпека, що будь-які військові активи, які росія контролює в Придністров'ї, можуть бути використані для створення другого фронту у війні проти України.

Хоча такий сценарій і залишається малоймовірним, це змусило Україну зосередити частину своїх сил на кордоні з Придністров'ям. Крім усього іншого, існує небезпека ненавмисної ескалації, яка може швидко охопити Придністров'я і Молдову, а також втягнути Україну та сусідню Румунію — члена НАТО і ключового союзника уряду Санду, який має глибокі історичні зв'язки з Молдовою.

Посібник з "горизонтальної" ескалації

росія вклала багато коштів у свої зусилля з дестабілізації в Молдові. Хоча може здатися, що ці інвестиції не принесли значної віддачі, такий висновок був би неправильним. москві виявилося відносно легко скористатися розчаруванням багатьох пересічних молдован, просуваючи наратив, який перекладає провину на інших і посилює страх і невпевненість.

росія виважено використовує відносини зі своїми вже існуючими і новими союзниками в молдовському політичному істеблішменті, такими як Ірина Влах, нещодавно обрана лідером автономного гагаузького регіону Молдови, і промосковською опозиційною партією "Шор". Це означає, що кремль зберігає непропорційно великий руйнівний вплив у країні зі слабкими інституціями.

Ці російські важелі впливу особливо помітні в Молдові, але вони існують і в інших країнах. Нещодавні невдачі, як, наприклад, у Грузії, не означають, що росія не використовуватиме цей вплив у майбутньому. Навпаки, навіть поразка, якої зазнала проросійська коаліція політичних партій "Грузинська мрія" через скасування закону про "іноземних агентів", відповідає зовнішньополітичному порядку денному, який передусім інвестує в дестабілізацію.

Нестабільне пострадянське сусідство, можливо, не є першочерговим вибором москви, але з точки зору кремля це все ж краще, ніж оточення росії сильними, добре керованими країнами з прозахідною орієнтацією.

Така перспектива не обіцяє нічого хорошого країнам, які сильно залежать від росії в економічному чи військовому плані, зокрема Вірменії, Киргизстану і Таджикистану. Вона також може мати неприємні наслідки для країн зі значними етнічними російськими громадами, таким як Казахстан, або навіть членам НАТО Латвії та Естонії.

Це робить нинішні події в Молдові ще більш значущими. Якщо це пробний запуск нової версії старого російського сценарію з дестабілізації сусідніх країн, то тим важливіше зупинити кремль у Молдові.

Стефан Вольф, професор з міжнародної безпеки, Бірмінгемський університет

Фото: REUTERS/Vladislav Culiomza

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися